Свята простота. Біблійні студії

Нижче подано уривок зі статті Ірини Вовк "Іван Франко і сходознавчі студії". Повністю статтю можна прочитати тут . «Найнебезпечніший твір Франка», – таким вважали свого часу непримітну на перший погляд сходознавчу студію Івана Яковича про сотворення світу у світлі тогочасної науки. Під авторською назвою «Поема про сотвореннє сьвіта» редакція часопису «Нового громадського голосу» 1905 р. здійснила першу, ще прижиттєву публікацію, окремим виданням – накладом 200 (за іншими даними – 500) примірників. За цим виданням дослідження Івана Франка передруковано у 50-томному зібранні його творів (1982, т. 35, с. 266–300), через 77 років після першої публікації. Незначний тираж 35-го тому (6750 примірників) і маса наукових праць, вперше поданих у багатотомному зібранні, зробили «Поему про сотвореннє сьвіта» Івана Франка майже непоміченою, вона ніби загубилася і лишилася доступною лише вузькому колу фахівців... У свій час вона настільки шокувала галицьких клерикалів, що увесь наклад першо

В основі цієї статті лежить матеріал зі статті Пола Девідсона "Some Curious Numerical Facts about the Ages of the Patriarchs"  (клацнути). Прямі цитати подано в лапках. Вік патріархів. Апокаліптична нумерологія Тривалість життя 26 патріархів (від Адама до Мойсея) подано в декількох уривках. Ця інформація, очевидно, походить із джерела P (священницького джерела). У Бутті 5 перелічено перших десять осіб, від Адама до Ноя. Буття 11 перераховує наступні дев'ять осіб, від Сима до Тераха. Останні семеро розкидані по Бутті, Виходу і Второзаконні. У тексті вказано вік  патріарха , коли в нього народився син, і скільки років він ще прожив після того. Склавши два числа, отримуємо загальну тривалість життя патріарха. Якщо додати тривалість життя всіх 26 патріархів, як зазначено в масоретському тексті, ви дістанете рівно 12 600 років, що, безумовно, не випадково. "12 600  —  значуще число, бо це 10 разів по 1260, а період у 1260 днів має важливі есхатологічні конотації в апокал

Гіпотези походження П'ятикнижжя Дослідники висунули різні гіпотези, щоб пояснити розбіжності, суперечності й повтори в П'ятикнижжі. Серед них документальна (або документарна) гіпотеза, фрагментарна гіпотеза і гіпотеза додатків . Кожна з них має своїх прихильників, але основною можна назвати документальну. Суть гіпотез у тому, що текст П'ятикнижжя складений з різних частин. У документальній гіпотезі виділяють чотири джерела, що колись були різними документами і потім були об'єднані в один: ягвіст (J, німецькою Jehowist), елогіст (E, німецькою Elohist), священницьке джерело (P, німецькою Priesterkodex) і девтерономіст (D, латиною Deuteronomium). Прекрасно видно два джерела в історії про Ноїв потоп. У поданій таблиці текст із Буття 6:5-8:22 розбито на дві колонки. Їх можна прочитати послідовно (як вона викладена в Книзі Буття), а можна — окремо кожну колонку. Тоді ми побачимо дві повноцінні розповіді про потоп, кожна з яких має свою особливу лексику. Ягвіст повсюди назив

У середовищі консервативних євангельських християн часто наявне критичне ставлення до Септуаґінти — грецького перекладу книг Старого Завіту, що був популярний в часи, коли писалися книги Нового Завіту. Крайня позиція з цього боку полягає в тому, що Септуаґінта  —  це вигадка отця Церкви Оригена. Її представляє, наприклад, Пітер Ракман з табору тих, хто визнає богонатхненим тільки переклад на англійську короля Якова (King James Version або KJV). Згідно з Ракманом усі інші переклади англійською не від Бога (=від сатани). Ба навіть на інші мови перекладати треба не з мов оригіналу, а з KJV. Прихильники такого підходу, до речі, переклали KJV на російську . Переважна більшість біблієзнавців, зрозуміло, позиції Ракмана не поділяють. В українській статті про Септуаґінту у Вікіпедії досить добре висвітлено проблематику, пов'язану з цим перекладом, тому раджу з нею ознайомитись . " Септуаґінта дещо відрізняється від пізнішої стандартизованої єврейської версії (масоретського тексту). Ц