Дві історії про потоп в одній

Гіпотези походження П'ятикнижжя

Дослідники висунули різні гіпотези, щоб пояснити розбіжності, суперечності й повтори в П'ятикнижжі. Серед них документальна (або документарна) гіпотеза, фрагментарна гіпотеза і гіпотеза додатків. Кожна з них має своїх прихильників, але основною можна назвати документальну. Суть гіпотез у тому, що текст П'ятикнижжя складений з різних частин. У документальній гіпотезі виділяють чотири джерела, що колись були різними документами і потім були об'єднані в один: ягвіст (J, німецькою Jehowist), елогіст (E, німецькою Elohist), священницьке джерело (P, німецькою Priesterkodex) і девтерономіст (D, латиною Deuteronomium).

Прекрасно видно два джерела в історії про Ноїв потоп. У поданій таблиці текст із Буття 6:5-8:22 розбито на дві колонки. Їх можна прочитати послідовно (як вона викладена в Книзі Буття), а можна — окремо кожну колонку. Тоді ми побачимо дві повноцінні розповіді про потоп, кожна з яких має свою особливу лексику. Ягвіст повсюди називає Бога на ім'я Ягве, а в документі Р є просто Бог. Текст подано з перекладу Огієнка. Для наочності замість слова Господь уставлено слово Ягве (згідно з оригіналом):

Розповідь про Ноїв потоп

Джерело J (ягвіст)	Джерело P (священницький текст)
5 І бачив Ягве, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. 6 І пожалкував був Ягве, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. 7 І промовив Ягве: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив. 8 Але Ной знайшов милість в очах Ягве.
	9 Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. 10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета. 11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. 12 І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. 13 І промовив Бог до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. 14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. 15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. 16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. 17 А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! 18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. 19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. 20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. 21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу. 22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.
1 І сказав Ягве Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. 2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. 3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. 4 Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі! 5 І зробив Ной усе, як звелів був Ягве.
	6 А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.
7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.
	8 Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, 9 по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.
10 І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.
	11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.
12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
	13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, 14 вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. 15 І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. 16 А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог.
І замкнув Ягве за ним ковчега. 17 І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. 18 І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. 19 І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. 20 На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.
	21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі, вимерло було. 23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
	24 І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день. 1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі.
І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. 2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори,
	і дощ з неба спинився. 3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях. 4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. 5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
	7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. 9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. 10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. 11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. 12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
	13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі.
І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
	14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля. 15 І промовив Ноєві Бог, кажучи: 16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. 17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. 18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. 19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
20 І збудував Ной жертівника Ягве. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. 21 І почув Ягве пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. 22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

"Сам факт того, що можна розділити дві безперервні історії, як ці, дивовижний сам по собі, і він є переконливим доказом гіпотези. Треба тільки спробувати зробити те саме з іншою книгою, щоб побачити, наскільки це значне явище.

Але річ не тільки в тому, що можна виокремити дві розповіді. Що робить становище таким вагомим, то це те, що кожна розповідь завзято використовує власну мову. Р історія наполегливо звертається до божества як Бог. Історія J завжди використовує ім'я Ягве. P покликається на стать тварин словами "самець і самиця" (Бут. 6:19; 7:9, 16). J використовує терміни "чоловічої статі й жіночої" (7:2) замість самця й самиці (в Огієнка всюди "самець і самиця", — прим.). P каже, що все "втратило життя" (6:17; 7:21). J каже, що все "померло" (7:22) (в Огієнка всюди "вимерло", — прим.).

Ці дві версії відрізняються не тільки термінологією. Вони розходяться в актуальних деталях історії. У P є одна пара кожного виду тварин. У J маємо сім пар чистих тварин і одну пару нечистих тварин. ("Чистий" означає придатний для жертви. Вівці чисті; леви нечисті). P зображає потоп таким, що триває впродовж року (370 днів). J каже, що він тривав сорок днів і сорок ночей. У P Ной вислав крука. J каже — голубку. P, очевидно, зазначає вік, дати й розміри в ліктях. J не зазначає.

Імовірно, найпримітніша з усіх відмінностей між цими двома джерелами — різні способи зображення Бога. Мається на увазі не тільки звернення до Бога на різні імена. J зображає божество, яке може шкодувати про вчинене (6:6-7), що зачіпає цікаві теологічні питання, як-от, чи жалкувала би всесильна, всезнаюча істота коли-небудь про минулі діяння. Він малює божество, яке може "засмутитися в серці своїм" (6:6), яке особисто зачиняє ковчег (7:16) і чує любі пахощі жертви Ноя (8:21). Цієї антропоморфної якості J фактично зовсім бракує в P. Там Бог представлений більше трансцендентним повелителем всесвіту.

Дві розповіді про потоп подільні й самодостатні. Кожна має власну мову, свої подробиці і навіть власну концепцію Бога. Навіть якщо це неповна картина. Мова розповіді про потоп у J, подробиці й концепція Бога узгоджуються з мовою, подробицями й концепцією Бога в інших оповіданнях ягвіста. Історія потопу P сумісна з іншими історіями P. І так далі. Дослідники виявили, що кожне з джерел було послідовною збіркою оповідань, віршів і законів" ("Хто написав Біблію", Річард Елліот Фрідман).

Документальна гіпотеза чудово представлена в книжці "Хто написав Біблію" Річарда Фрідмана. Автор пише легкою, доступною мовою. Раджу прочитати її всім, хто цікавиться Біблією та її походженням. Родзинка книжки в тому, що автор наприкінці відкриває особу редактора, який (на думку Фрідмана) скомпілював різні документи в П'ятикнижжя в його теперішньому вигляді. Книжку можна завантажити за посиланням (російською мовою).

Рекомендую також прочитати дотичну статтю про потоп у зв'язку з твердю небесною.