Продовжуючи тему, в цій статті зосередимося на Першому посланні Петра. Усі наведені тут цитати будуть зі статті Пола Девідсона "The Book of Enoch as the Background to 1 Peter, 2 Peter, and Jude" ("Книга Еноха як тло до 1 Петра, 2 Петра та Юди"). Цитати з Біблії подані в перекладі Огієнка.
"1-е послання Петра, хоч за стилем і змістом сильно відрізняється від 2-го Петра, містить численні алюзії на 1-у Еноха. Одна з них — це мотив пророка, якому відкриваються небесні таємниці — таємниці, які самі ангели хочуть знати. У 1-й Еноха 16:2 снага до таких таємниць — це один із гріхів, у яких звинувачено вартових":
"Ви були на небі, і хоч потаємні речі не були ще відкриті вам, проте ви дізналися невелику таємницю і pозповіли її у своєму жорстокосеpді жінкам, і чеpез цю таємницю жінки й чоловіки завдають землі багато лиха".
"Їм [пророкам, прим.] відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи" (1 Петра 1:12).
"Значна частина матеріалу 1-го Петра також походить з розділу 1-ї Еноха, відомого як Книга притч (або Подібності Енохові). Цей месіанський текст часто посилається на прихід праведного Сина Людського, який судитиме світ — концепцію, представлену в Новому Завіті. 1-е Петра 1:20 і 4:5 служать хорошим прикладом цього":
"[Агнець] призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу" (1 Петра 1:20).
"І тому Він був обраний і прихований перед Ним, ще навіть до того, як був створений світ; і Він буде перед Ним до вічності. І премудрість Господа духів відкрила Його святим і вибраним, бо Він охороняє жереб праведних, оскільки вони зненавиділи і знехтували цей світ неправди, і всі його витвори й шляхи зненавиділи в ім'я Господа духів; бо в ім'я Його вони спасаються, і Він стає месником за їхнє життя" (1 Еноха 48:6-7).
"Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих!" (1 Петра 4:5).
"І відтепер не буде більше там нічого тлінного, бо Він, Син Людський, з'явився й сів на троні Своєї слави: і всяке зло зникне й мине перед Його лицем; слово ж того Сина Людського матиме силу перед Господом духів" (1 Еноха 69:27).
"Мабуть, найцікавіший уривок... це 1-е Петра 3:18–20. Згідно з цим текстом, Христос проголошував ["звіщав", прим.] щось непокірним духам, які були у в'язниці в дні Ноя. У більшості наукових коментарів на 1-е Петра зазначено, що Христос описаний як образ Еноха, оскільки Енохові дано завдання передати Боже послання ув'язненим вартовим за часів Ноя в 1-й Еноха 11–13":
"...Він [Христос, прим.] і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води" (1 Петра 3:19-20).
"Еноху, писарю правди! Іди, сповісти вартових неба, які покинули горішнє небо і святі вічні місця, і pазбестились із жінками, і вчинили так, як роблять сини людські, і взяли собі жінок, і поринули на землі у велику розпусту: вони не матимуть на землі ні миpу, ні пpощенння гpіхів: бо вони не можyть тішитись своїми дітьми. Побиття своїх улюбленців побачать вони, і про загибіль своїх дітей бyдyть зітхати; і бyдyть благати, але милосеpдя й миpу не бyде для них... І вони просили мене написати за них пpохання, щоб чеpез це вони отримали пpощення, і піднести їхнє пpохання на небо до Бога" (1 Еноха 12:4–5, 13:3).
"Хоч існують інші тлумачення цього уривка в 1-му Петра, не варто оминати увагою те, що паралельне посилання на порятунок Ноя в 2-му Петра виникає безпосередньо після згадки про ангелів, ув'язнених у Тартарі [в аду, прим.]. Це, безумовно, мало вплив на те, як автор 2-го Петра розумів цей уривок":
"Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд; і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних" (2 Петра 2:4-5).
"Примітно, що книга, яка так сильно вплинула на християнство і була настільки широко читана серед ранніх отців Церкви, могла бути повністю забута в більшості християн упродовж століть. Навіть сьогодні християни, які ніколи про неї не чули, знають розповідь про впалих ангелів, не знаючи джерела таких історій. Християнські теми і поняття, як-от Син Людський, рай, грішні ангели та Судний день — усім цим значною мірою ми завдячуємо енохічній літературі. Ефіопська Православна Церква зробила нам велику ласку, зберігши цю книгу у своїй Біблії".
"1-е послання Петра, хоч за стилем і змістом сильно відрізняється від 2-го Петра, містить численні алюзії на 1-у Еноха. Одна з них — це мотив пророка, якому відкриваються небесні таємниці — таємниці, які самі ангели хочуть знати. У 1-й Еноха 16:2 снага до таких таємниць — це один із гріхів, у яких звинувачено вартових":
"Ви були на небі, і хоч потаємні речі не були ще відкриті вам, проте ви дізналися невелику таємницю і pозповіли її у своєму жорстокосеpді жінкам, і чеpез цю таємницю жінки й чоловіки завдають землі багато лиха".
"Їм [пророкам, прим.] відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи" (1 Петра 1:12).
"Значна частина матеріалу 1-го Петра також походить з розділу 1-ї Еноха, відомого як Книга притч (або Подібності Енохові). Цей месіанський текст часто посилається на прихід праведного Сина Людського, який судитиме світ — концепцію, представлену в Новому Завіті. 1-е Петра 1:20 і 4:5 служать хорошим прикладом цього":
"[Агнець] призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу" (1 Петра 1:20).
"І тому Він був обраний і прихований перед Ним, ще навіть до того, як був створений світ; і Він буде перед Ним до вічності. І премудрість Господа духів відкрила Його святим і вибраним, бо Він охороняє жереб праведних, оскільки вони зненавиділи і знехтували цей світ неправди, і всі його витвори й шляхи зненавиділи в ім'я Господа духів; бо в ім'я Його вони спасаються, і Він стає месником за їхнє життя" (1 Еноха 48:6-7).
"Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих!" (1 Петра 4:5).
"І відтепер не буде більше там нічого тлінного, бо Він, Син Людський, з'явився й сів на троні Своєї слави: і всяке зло зникне й мине перед Його лицем; слово ж того Сина Людського матиме силу перед Господом духів" (1 Еноха 69:27).
"Мабуть, найцікавіший уривок... це 1-е Петра 3:18–20. Згідно з цим текстом, Христос проголошував ["звіщав", прим.] щось непокірним духам, які були у в'язниці в дні Ноя. У більшості наукових коментарів на 1-е Петра зазначено, що Христос описаний як образ Еноха, оскільки Енохові дано завдання передати Боже послання ув'язненим вартовим за часів Ноя в 1-й Еноха 11–13":
"...Він [Христос, прим.] і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води" (1 Петра 3:19-20).
"Еноху, писарю правди! Іди, сповісти вартових неба, які покинули горішнє небо і святі вічні місця, і pазбестились із жінками, і вчинили так, як роблять сини людські, і взяли собі жінок, і поринули на землі у велику розпусту: вони не матимуть на землі ні миpу, ні пpощенння гpіхів: бо вони не можyть тішитись своїми дітьми. Побиття своїх улюбленців побачать вони, і про загибіль своїх дітей бyдyть зітхати; і бyдyть благати, але милосеpдя й миpу не бyде для них... І вони просили мене написати за них пpохання, щоб чеpез це вони отримали пpощення, і піднести їхнє пpохання на небо до Бога" (1 Еноха 12:4–5, 13:3).
"Хоч існують інші тлумачення цього уривка в 1-му Петра, не варто оминати увагою те, що паралельне посилання на порятунок Ноя в 2-му Петра виникає безпосередньо після згадки про ангелів, ув'язнених у Тартарі [в аду, прим.]. Це, безумовно, мало вплив на те, як автор 2-го Петра розумів цей уривок":
"Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд; і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних" (2 Петра 2:4-5).
"Примітно, що книга, яка так сильно вплинула на християнство і була настільки широко читана серед ранніх отців Церкви, могла бути повністю забута в більшості християн упродовж століть. Навіть сьогодні християни, які ніколи про неї не чули, знають розповідь про впалих ангелів, не знаючи джерела таких історій. Християнські теми і поняття, як-от Син Людський, рай, грішні ангели та Судний день — усім цим значною мірою ми завдячуємо енохічній літературі. Ефіопська Православна Церква зробила нам велику ласку, зберігши цю книгу у своїй Біблії".
Томас Коул, "Води потопу сходять", 1829 р.
Вернутися до попередньої статті або перейти до наступної.
Коментарі
Дописати коментар