Звідки в родоводі Ісуса взявся другий Каїнам?

Трохи про Септуаґінту

Серед фундаменталістів поширена думка, що грецький переклад Старого Завіту, так звана Септуаґінта, зіпсований, і його не можна вважати Божим Словом. Особливо це стосується тих, хто визнає тільки Біблію короля Якова. Це широка тема, і тут досить буде повідомити, що значну частину перекладів Старого Завіту різними мовами роблять на основі масоретського тексту давньоєврейською, або інакше гебре(а)йською, мовою. 

"Порівняння тексту Септуаґінти зі стандартизованим єврейським масоретським текстом свідчить про те, що переклад здійснювався з єврейських текстів, які значною мірою відрізнялись від масоретського. Відкриття сувоїв Мертвого моря засвідчило, що єдиного оригінального тексту жодної біблійної книги ніколи не існувало. Кожен рукописний примірник книги містив різночитання, які робили його по суті оригінальним" (зі статті про Септуаґінту на Вікіпедії, з якою рекомендую ознайомитись). 

В основі українських перекладів Старого Завіту (наприклад, Огієнка, Куліша) лежать критичні видання гебрейського тексту. Хоменко орієнтувався і на масоретський текст, і на Септуаґінту з Вульґатою. Суто з грецької Септуаґінти перекладав Турконяк.

До чого тут родовід Христа?

У родоводі, поданому в 3-му розділі Євангелії від Луки, згадано двох чоловіків з іменем Каїнам (за Огієнком). Один — правнук Адама, другий — правнук Ноя. Лука подає родовід у зворотному порядку:

У перекладі Турконяка один із них названий так само (Каїнам, правнук Адама, вірш 37), а другий з буквою н у кінці (Каїнан, правнук Ноя, вірш 36).

У чому проблема?

Другий Каїнам (Каїнан, правнук Ноя) відсутній в масоретському тексті, нема його так само в Огієнка, Біблії короля Якова і Синодальному перекладі. У 5-му розділі Буття (за Огієнком) знаходимо родовід у такому порядку (в дужках подаю новозавітний огречений варіант того самого імені): Адам, Сиф (Сит), Енош (Енос), Каїнам (Кенан), Магалал'їл (Малелеїл), Яред (Ярет), Енох, Метушалах (Метусал), Ламех, Ной. Після того йде історія життя Ноя, а родовід продовжується в Бутті 10: Сим, Арпахшад (Арфаксад), Шелах (Сала), Евер. У 22-му вірші після Арпахшада одразу йде Шелах (Сала). Це підтверджується і в 24-му вірші:

"А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера" (Буття 10:24).

Як бачимо, Шелах був сином Арпахшада, а не внуком. Запитання: звідки автор Євангелії взяв ще одного Каїнама? Відповідь: із Септуаґінти. У перекладі Турконяка читаємо:

"22 Сини Сима: Елам і Ассур і Арфаксад і Луд і Арам і Каїнан. 23 І сини Арама: Ос і Ул і Ґатер і Мосох. 24 І Арфаксад породив Каїнана, і Каїнан породив Салу, Сала ж породив Евера" (Буття 10:22-24).

Отже, тут Шелах (Сала) — син Каїнана і внук Арфаксада (Арпахшада). Те саме можна прочитати в англійському перекладі Септуаґінти:

"22 Sons of Sem, Elam, and Assur, and Arphaxad, and Lud, and Aram, and Cainan. 23 And sons of Aram, Uz, and Ul, and Gater, and Mosoch. 24 And Arphaxad begot Cainan, and Cainan begot Sala. And Sala begot Heber" (Genesis 10:22-24).

Порівняти собі ці вірші в різних українських перекладах можна за цим посиланням.

Висновок

Другого Каїнама немає в масоретському тексті, який біблійні буквалісти вважають богона́тхненим. Він є тільки в грецькій Септуаґінті. Саме із Септуаґінти він потрапив у родовід Христа. Септуаґінтою користувалися автори Нового Завіту і, очевидно, були про неї кращої думки, ніж сьогоднішні фундаменталісти. Багато цитат зі Старого Завіту в Новому — із Септуаґінти. Про це більше можна прочитати в наступній статті.