Від мусульман нерідко можна почути про ексмусульман: вони, насамперед, ніколи й не були (справжніми) мусульманами. «Ти ніколи не був (справжнім) християнином» або «ти ніколи не мав особистих взаємин з Богом» — часто до ексхристиян кажуть християни, переконані, що їхній досвід пізнання Бога унікальний. Вони впевнені, що знають Істину, знають Бога на якомусь глибинному рівні. В основі такої впевненості переважно лежить не суто особистий досвід, але щось більше від самої людини: священні книги, традиції, громада, ритуали, а найчастіше — все разом. У цьому контексті вірний почувається так, що має міцну основу для своєї віри і світогляду. Сподіватися на раціональну оцінку цих позицій годі, якщо для цього не виникнуть якісь особливі умови.
У своїй книжці «Єгипет: харам, халяль» Пйотр Ібрагім Кальвас зображає життя в Єгипті без прикрас, показуючи всю його суперечливість та ірраціональність. Читається вона дуже легко, захоплює. Можна відчути симпатію автора до арабського мусульманського світу. Йому цікаво його досліджувати, бо сам він європеєць, який, щоправда, у зрілому віці прийняв іслам. Читаючи книжку, важко збагнути, як Пйотр не втратив віру, хоч і бачив на власні очі життя суспільства, побудованого на ісламі. Можливо, частково це можна пояснити тим, що його погляди близькі до суфізму — містичної течії в мусульманстві, тоді як єгиптяни здебільшого ортодоксальні суніти. Цікаво було б прочитати його першу книжку (ще не перекладену на українську) про молодість і навернення до ісламу — «Салам» (пол. Salam, 2003). В одному інтерв’ю він каже: «Це була духовна потреба, я багато років шукав в релігії сенс життя, і знайшов його в ісламі. Спершу це був іслам у традиційній версії. З роками я виховав у собі власну ісламську духовність, яка опиралась на суфізмі».
Цікаво в книжці показана проблема жіночого обрізання — калічення зовнішніх жіночих геніталій. Виявляється, цієї практики дотримуються не тільки мусульмани, але й православні копти. «Через це в Єгипті пройшли майже всі єгиптянки. І мусульманки, і християнки. Галя Юсуф, депутатка парламенту й феміністична активістка, стверджує, що це проблема не релігійної природи, а культурної, передовсім звичаєвої: «Дівчат обрізають, щоб у майбутньому вони не думали про секс. Ця гидота тягнеться ще з доісламських часів». Однак проблема міцно вкорінена в єгипетській релігійності. Попри те, що немає безпосередніх згадок в ісламській чи коптській догматиці, багато імамів і священників підтримують обрізання» (з глави «Пекло жінок»).
Хоч я вже мав певне уявлення про мусульманський світ, бо слухав історії людей, що росли в цьому середовищі й діляться своїм досвідом, ця книжка розширила і збагатила моє розуміння цього питання. Однозначно раджу читати всім. Український переклад видавництва «Човен» можна придбати в паперовому чи електронному вигляді.
Коментарі
Дописати коментар