Твердь небесна. Частина 8. Біблійна космологія
Тепер подивимось на
останнє місце у Старому Завіті, де вжито гебрейське слово
ракіа (твердь). Це перший розділ Книги Єзекіїля. Пророк Єзекіїль бачить
видіння. Сталося це в "п'ятий рік полону царя Єгоякима", а отже йдеться
про період вавилонської неволі. Відзначаємо собі, що події відбуваються значно
пізніше від часу Ноєвого потопу.
Видіння Єзекіїля займає
практично весь перший розділ книги. Я не буду детально аналізувати його, а
зосереджуся більше на віршах, які стосуються теми тверді небесної.
Пророк бачить чотирьох
дивовижних істот, які мають "подобу людини" (вірш 5): людські руки і
ноги, телячі стопи, чотири обличчя (людини, лева, вола та орла) і крила. Істоти
рухаються за допомогою коліс, що виглядають "ніби колесо в колесі"
(вірш 16). Сказано, що в "колесах був дух істот" (вірш 20).
"А на головах тих
живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над
їхніми головами згори" (Єзекіїля 1:22).
Бачимо, що над цими
істотами була розтягнута "подоба небозводу", тобто щось подібне до
небозводу. В оригіналі стоїть слово ракіа, що означає твердь. Ось як переклав
цей вірш Хоменко: "Над головами ж у звірів була так, немов би твердь
небесна, немов з блискучого кришталю, що розпростирався над їхніми
головами". Ця "немов би твердь" — накриття в куполоподібній формі.
Зроблене це накриття "немов з блискучого кришталю", а отже це міцна і
прозора конструкція. Саме таким уявляли собі небо стародавні євреї: міцне, прозоре,
а над ним води. Далі ми читаємо:
"І розлягався голос
з-над небозводу, що над їхньою головою… А згори небозводу, що над їхньою
головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була
подоба на вигляд людини, на ньому згори. І бачив я… ніби огонь та сяйво навколо
нього. Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд
сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я
впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив" (Єзекіїля 1:25-28).
На тверді стоїть трон, а
на троні — Бог у вигляді людини. Бог огорнений яскравим сяйвом і говорить могутнім
голосом. Далі Господь відкриває Єзекіїлю своє послання, про що можна прочитати
в другому і подальших розділах книги. Варто відзначити, що ця картина
відповідає решті біблійних уривків, де сказано, що Божий престол міститься над
небесами, як-от Псалом 150:1: "Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його
на могутнім Його небозводі!".
Хтось може сказати, що не
можна апелювати до цього видіння як до доказу твердого неба в Біблії. Мовляв,
це просто образна мова та й годі. Проте це не так. За будь-яким образом чи
символом лежить реальне поняття. Зокрема, тут, хоч самі істоти фантастичні, за
кожною частинкою сукупного образу є істоти з реального життя: лев, віл, орел,
теля, людина. Так само й за твердю з видіння лежить, у розумінні автора, твердь
реальна, тому він і називає її "подоба небозводу", бо вона подібна до
"справжньої" тверді.
Автори Біблії вірили в
те, що небо тверде і розташоване порівняно недалеко. В історії про змішання мов
у Вавилоні люди хочуть збудувати вежу, "а вершина її аж до неба"
(Буття 11:9). Вони вірять, що можуть досягти цього неба. В іншій історії з
Книги Буття Якову наснився сон, у якому по драбині з неба на землю спускалися
ангели: "І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її
сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній" (Буття 28:12).
Знов-таки, попри те, що це всього-на-всього сон, у тексті відбите
уявлення про небеса як місце, де живуть духовні істоти і сам Бог. І це не
якийсь інший духовний вимір, як уявляють сучасні релігійні люди, а фізичне місце
над нами. Так само, як під нами, цебто під землею, згідно з Біблією також є
фізичне місце, де перебувають померлі:
"Господь побиває й
оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба" (1 Самуїла 2:6)
Перейти до наступної статті "Чи знав автор Книги Йова, що Земля літає в космосі?" або до попередньої.
Видіння Єзекіїля
Коментарі
Дописати коментар