Твердь небесна. Частина 9. Біблійна космологія
Креаціоністи висувають ідею, що біблійна твердь — це густа атмосфера Землі, якщо порівняти її з космосом. Таким чином вони намагаються накинути на стародавнє поняття сучасну інтерпретацію. Це хибний шлях. Для того щоб зрозуміти, що означає та чи інша річ з давнини, треба довідатись, як розуміли її люди того часу. У нашому випадку це аж ніяк не загадка. Багато народів, і ізраїльтяни тут не виняток, уявляли небо твердою півкулею. Чому ми сьогодні, читаючи Біблію, не одразу помічаємо, що небо в ній тверде? Тому що сучасний читач не знайомий з цією давньою концепцією. Він усе сприймає крізь призму теперішнього розуміння світобудови.
Біблійній тверді не можна приписати наукове поняття густої атмосфери на противагу космічному простору. По-перше, в Біблії немає космічного простору, а є тільки видимий для людського ока простір. Простіше кажучи, автори біблійних текстів нічого не знали про те, що там за блакитним небом є (в їхньому уявленні над твердю жив Бог та ангели, див. "Що сталося з твердю після потопу?"). По-друге, "всупереч поширеній думці, космос не повністю порожній, у ньому дуже низька густина речовини", а "чіткої межі між земною атмосферою та космосом не існує, оскільки зі збільшенням висоти атмосфера розріджується поступово" (Вікіпедія: Космічний простір). По-третє, Біблія описує те, що ми називаємо атмосферою Землі, як порожнечу, а не як твердь: "Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив" (Йова 26:7).
Цей вірш фундаменталісти часто використовують, щоб показати, як Святе Письмо за тисячоліття до наукового прогресу говорило, що планета Земля міститься у відкритому космосі. Ось приклад із брошури під назвою "Наукові факти в Біблії":
"Писання повідомляє нам про положення Землі в космосі. В той час, коли люди вірили, що Земля лежить на великій тварині або гігантах, Біблія говорила ще за 1500 р. до Р. Х., що Земля вільно тримається в просторі: "На нічому Він землю повісив" (Книга Йова 26:7). Наука не відкрила того, що Земля вільно ширяє в просторі аж до 1650 року."
Чому в цьому вірші не йдеться про те, що планета Земля плаває у відкритому космосі? Спробуємо з'ясувати.
1) У Біблії немає поняття планети Земля, є тільки земля як суходіл, оточений водами. Ми читаємо в Бутті 1:9-10, як Бог збирає воду в одному місці (океан, море) і внаслідок цього суходіл видніється. Бог називає суходіл землею. Євреї не розуміли Землю як сферичну планету. Це в нас, коли ми чуємо слово "Земля", перед очима постає фотографія NASA з космосу. Про античних людей так сказати не можна, бо вони бачили землю як сушу, оточену водою з країв і твердим небозводом згори.
2) Слово північ тут синонім небес, як в інших місцях Біблії. Північ — місце перебування Бога і духовних істот:
"Ти ж сказав був у серці своєму: "Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних" (Iсаї 14:13).
"І заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо" (Левит 1:11).
"І надійшло з півночі золотисте сяйво. Навкруги Бога страшна велич!" (Йова 37:22, Хоменко)
Окрім того, північ у такому значенні знаходимо у Псалмі 48:2-3 та в Єзекіїля 1:3-4. Північ позначає небеса, оскільки вони, як це можна було спостерегти із землі, обертаються навколо північного полюса, звідки вони розтягуються, мов скатертина.
3) У вірші використано характерний біблійний троп — паралелізм. Порожнеча в першому рядку вірша дорівнює нічому в другому. Над порожнечею розташована північ (небо), а під порожнечею (під "нічим") "висить" земля. Отже, ніщо — це атмосфера над землею (порожнеча), а не космос.
4) Це просте спостереження, доступне людям того часу, а не науковий факт: між землею та небом (твердю) нема мотузок чи ланцюгів, на яких земля могла б висіти. Наукову істину цей вірш міг би містити, якби в ньому було щось на зразок "Земля притягується до Сонця", якби був хоч натяк на гравітацію, яка не дає Землі віддалитися від Сонця або щось подібне…
5) Для тлумачення, яке подають креаціоністи (Земля рухається в просторі, а не лежить на слонах, наприклад), відповідним словом було б "тримається" або "підтримується": "Земля не тримається ні на чому" або "на нічому Він Землю поставив". Тоді можна було б протиставити біблійну мудрість іншим уявленням (слони, черепахи тощо). Але слово повісив для цього не годиться. Натомість у Писанні є багато місць, де сказано, що земля тримається або стоїть на стовпах чи основах:
"Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться" (Йова 9:6)
"Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура (тобто хто її виміряв? — прим.)? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її" (Йова 38:4-6)
"Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дати на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну" (1 Самуїла 2:8). Вселенна тут — це видимий замешкуваний світ, а не Всесвіт у сучасному розумінні.
"Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я" (Псалом 75:4)
Хтось може сказати, що то просто образна мова, але це не зовсім так. Попри те, що це художні тексти, в них відображений світогляд людей минулого. А навіть якщо це справді тільки літературні звороти, то на якій підставі ми маємо сприймати Йова 26:7 як вірш, який містить науковий факт, а Йова 9:6 як просто поетичну мову? Якби одного дня виявилося, що Земля не рухається навколо Сонця, але підтримується на стовпах, креаціоністи б сьогодні заявляли, що Біблія давно казала про стовпи землі. Приплітати сучасну науку до біблійної поезії — невиправдана справа.
Біблійна твердь тверда. Це не атмосфера, а міцна конструкція, над якою були води. В іншому місці Книги Йова читаємо:
"Чи міг би ти з ним (з Богом — прим.) нап'ясти небо тверде, мов дзеркало, вилите?" (Йова 37:18, Хоменко).
В Огієнка маємо хмару замість неба: "Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?" Гебрейське слово шахак може мати такі значення: пил, пилюка, хмари. Можливо, це натяк на матеріал, з якого зроблена твердь небесна: хмара має в собі воду, вода застигає до стану криги. Цього не можна знати напевно щодо цього уривку, але єврейські мудреці десь таким уявляли собі матеріал, з якого зроблена твердь. Одна річ очевидна — тут ідеться про щось тверде, "мов дзеркало". У давнину дзеркала робили не зі скла, а з металу. У перекладі Короля Якова вжито слово sky (англ. небо): "Hast thou with him spread out the sky, which is strong, and as a molten looking glass?". У Септуаґінті так само небеса. Подамо англійський переклад з грецької: "Wilt thou establish with him foundations for the ancient heavens (небеса)? they are strong as a molten mirror".
Ось як пише про створення тверді античний єврейський історик Йосип Флавій в "Юдейських старожитностях": "Після того Він на другий день розкинув над усім небо, тому що Він уважав за потрібне відокремити небо від решти всього, як щось самостійне, і оточив його кристалом, в який, заради зрошення землі, включив вельми доречно воду і вологу".
У наступній статті поговоримо про космологічні погляди єврейських мудреців детальніше. А цю тему можна підсумувати чудовим уривком із Книги Псалмів, де, зокрема, сказано, що Божі палати поставлені на водах (очевидно, маються на увазі води над твердю); небо напнуте, мов намет; понад горами стоять води, які потім стікають у долини; води знають свої межі, щоб не затопити землю (імовірно, це алюзія до Ноєвого потопу, після якого Бог пообіцяв більше не нищити світ водою); земля основана на підвалинах і ніколи не захитається; земля покрита безоднею, тобто водами.
"Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити" (Псалом 104:2-9, Огієнко).
І той самий уривок у перекладі Хоменка (для порівняння ті самі елементи виділено однаковим кольором):
"Ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне — слугами своїми.
Ти заснував землю на її підвалинах — не захитається по віки вічні.
Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю".
Чому в цьому вірші не йдеться про те, що планета Земля плаває у відкритому космосі? Спробуємо з'ясувати.
1) У Біблії немає поняття планети Земля, є тільки земля як суходіл, оточений водами. Ми читаємо в Бутті 1:9-10, як Бог збирає воду в одному місці (океан, море) і внаслідок цього суходіл видніється. Бог називає суходіл землею. Євреї не розуміли Землю як сферичну планету. Це в нас, коли ми чуємо слово "Земля", перед очима постає фотографія NASA з космосу. Про античних людей так сказати не можна, бо вони бачили землю як сушу, оточену водою з країв і твердим небозводом згори.
2) Слово північ тут синонім небес, як в інших місцях Біблії. Північ — місце перебування Бога і духовних істот:
"Ти ж сказав був у серці своєму: "Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних" (Iсаї 14:13).
"І заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо" (Левит 1:11).
"І надійшло з півночі золотисте сяйво. Навкруги Бога страшна велич!" (Йова 37:22, Хоменко)
Окрім того, північ у такому значенні знаходимо у Псалмі 48:2-3 та в Єзекіїля 1:3-4. Північ позначає небеса, оскільки вони, як це можна було спостерегти із землі, обертаються навколо північного полюса, звідки вони розтягуються, мов скатертина.
3) У вірші використано характерний біблійний троп — паралелізм. Порожнеча в першому рядку вірша дорівнює нічому в другому. Над порожнечею розташована північ (небо), а під порожнечею (під "нічим") "висить" земля. Отже, ніщо — це атмосфера над землею (порожнеча), а не космос.
4) Це просте спостереження, доступне людям того часу, а не науковий факт: між землею та небом (твердю) нема мотузок чи ланцюгів, на яких земля могла б висіти. Наукову істину цей вірш міг би містити, якби в ньому було щось на зразок "Земля притягується до Сонця", якби був хоч натяк на гравітацію, яка не дає Землі віддалитися від Сонця або щось подібне…
5) Для тлумачення, яке подають креаціоністи (Земля рухається в просторі, а не лежить на слонах, наприклад), відповідним словом було б "тримається" або "підтримується": "Земля не тримається ні на чому" або "на нічому Він Землю поставив". Тоді можна було б протиставити біблійну мудрість іншим уявленням (слони, черепахи тощо). Але слово повісив для цього не годиться. Натомість у Писанні є багато місць, де сказано, що земля тримається або стоїть на стовпах чи основах:
"Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться" (Йова 9:6)
"Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура (тобто хто її виміряв? — прим.)? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її" (Йова 38:4-6)
"Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дати на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну" (1 Самуїла 2:8). Вселенна тут — це видимий замешкуваний світ, а не Всесвіт у сучасному розумінні.
"Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я" (Псалом 75:4)
Хтось може сказати, що то просто образна мова, але це не зовсім так. Попри те, що це художні тексти, в них відображений світогляд людей минулого. А навіть якщо це справді тільки літературні звороти, то на якій підставі ми маємо сприймати Йова 26:7 як вірш, який містить науковий факт, а Йова 9:6 як просто поетичну мову? Якби одного дня виявилося, що Земля не рухається навколо Сонця, але підтримується на стовпах, креаціоністи б сьогодні заявляли, що Біблія давно казала про стовпи землі. Приплітати сучасну науку до біблійної поезії — невиправдана справа.
Біблійна твердь тверда. Це не атмосфера, а міцна конструкція, над якою були води. В іншому місці Книги Йова читаємо:
"Чи міг би ти з ним (з Богом — прим.) нап'ясти небо тверде, мов дзеркало, вилите?" (Йова 37:18, Хоменко).
В Огієнка маємо хмару замість неба: "Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?" Гебрейське слово шахак може мати такі значення: пил, пилюка, хмари. Можливо, це натяк на матеріал, з якого зроблена твердь небесна: хмара має в собі воду, вода застигає до стану криги. Цього не можна знати напевно щодо цього уривку, але єврейські мудреці десь таким уявляли собі матеріал, з якого зроблена твердь. Одна річ очевидна — тут ідеться про щось тверде, "мов дзеркало". У давнину дзеркала робили не зі скла, а з металу. У перекладі Короля Якова вжито слово sky (англ. небо): "Hast thou with him spread out the sky, which is strong, and as a molten looking glass?". У Септуаґінті так само небеса. Подамо англійський переклад з грецької: "Wilt thou establish with him foundations for the ancient heavens (небеса)? they are strong as a molten mirror".
Ось як пише про створення тверді античний єврейський історик Йосип Флавій в "Юдейських старожитностях": "Після того Він на другий день розкинув над усім небо, тому що Він уважав за потрібне відокремити небо від решти всього, як щось самостійне, і оточив його кристалом, в який, заради зрошення землі, включив вельми доречно воду і вологу".
У наступній статті поговоримо про космологічні погляди єврейських мудреців детальніше. А цю тему можна підсумувати чудовим уривком із Книги Псалмів, де, зокрема, сказано, що Божі палати поставлені на водах (очевидно, маються на увазі води над твердю); небо напнуте, мов намет; понад горами стоять води, які потім стікають у долини; води знають свої межі, щоб не затопити землю (імовірно, це алюзія до Ноєвого потопу, після якого Бог пообіцяв більше не нищити світ водою); земля основана на підвалинах і ніколи не захитається; земля покрита безоднею, тобто водами.
"Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити" (Псалом 104:2-9, Огієнко).
І той самий уривок у перекладі Хоменка (для порівняння ті самі елементи виділено однаковим кольором):
"Ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне — слугами своїми.
Ти заснував землю на її підвалинах — не захитається по віки вічні.
Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю".
Перейти до наступної статті "Єврейські рабини про твердь небесну" або до попередньої.
Коментарі
Дописати коментар