Єврейські рабини про твердь небесну

Твердь небесна. Частина 10. Біблійна космологія

У попередній статті "Чи знав автор Книги Йова, що Земля літає в космосі?" я навів цитату єврейського історика першого століття Йосипа Флавія, де він, посилаючись на Книгу Буття, говорить про небозвід як про склепіння з кристалу. Цю статтю хочу почати з також досить промовистої цитати:

"Всю проблему знання Хазаля ["мудреців Талмуду"] і знання єврейських мудреців щодо будови планети Земля впродовж віків найкраще можна підсумувати цитатою з Єврейської Енциклопедії, розділ Географія, с. 69: "Провідна думка поміж єврейських мудреців аж до другої половини X століття полягала в тому, що Земля кругла і пласка [як монета], оточена океанськими водами і плаває в безодні, як човен у морі (Мідраш Пірке де раббі Еліезер, р. 5 [VIII-IX ст.] і Мідраш Конен [X ст.])".

Отже, майже до ХІ століття більшість рабинів вважали, що Земля пласка і має форму круга. Але такий погляд не був дивиною і в подальших століттях. Наприклад, у першій половині XVIII ст. в Римі жив письменник-філософ Амброн Шаббетай. Працею його життя стала книжка про Всесвіт з доволі амбітною назвою "Панкосмософія", в якій він спробував систематично спростувати астрономічні погляди Птолемея, Коперника і Тихо Браге, а також створити космогонію, основоположним принципом якої було те, що Земля пласка. Свої погляди він намагався підтвердити, посилаючись на єврейську традицію.

Ця традиція представлена в різних рабиністичних працях, зокрема в Талмуді. Небо, за Талмудом, тверде, а небесні тіла ковзають по ньому. Над небом містяться верхні води і, за однією з талмудичних теорій, хмари наливаються водою з верхніх вод через дірочки в небесному зводі. Мудреці Талмуду, як і вавилоняни, вважали, що земля лежить у воді. Земля уподібнюється в талмудичній літературі до ока людини: білок ока — океан, що оточує весь світ, зіниця — місце проживання людей, а головна точка в ньому — Єрусалим. У місті був храм, а над єрусалимським храмом у небесному склепінні був вхід до Бога.

Маючи таку картину світу, мудрецям Талмуду треба було відповісти на питання, де сонце проходить уночі. У Талмуді порівнюються дві теорії: самих мудреців Талмуду і мудреців з народів світу (також геоцентрична). На думку мудреців Талмуду, сонце вночі вертається до місця сходу понад небесною твердю, а на думку мудреців народів — під землею. Мудреці Талмуду зрештою визнають, що вчені з інших народів мають більшу рацію. Цікавим виявляється вирішальний аргумент: уночі водні джерела тепліші, ніж удень, бо сонце перебуває внизу і нагріває їх. Ще в одному місці Талмуду картина описується детальніше: за раббі Еліезером, сонце доходить до південно-західного рогу неба, де небо не має стіни, і вертається по горизонтальному колу за небом через північ; на думку раббі Єгошуа, сонце піднімається над небом через вікно і вертається назад вертикально над небом. Оскільки видиме місце заходу і сходу міняється щодня, розуміння отворів у небі згодом розширюється: 365 вікон Всевишній створив для сонця, 182 — на сході, 182 — на заході, і ще одне — посередині неба, де воно з'явилося під час створення світу. 

 
У Книзі Еклезіяста 1:5-6 в перекладі Огієнка мова йде про рух сонця (5 вірш) і вітру (6 вірш). Але в перекладі Турконяка обидва вірші стосуються сонця, а вітер перекладений словом "дух": "5 І сонце сходить і сонце заходить і тягнеться до свого місця. 6 Воно, сходячи, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде дух і в своїх поворотах дух повертається". Саме так розуміє цей вірш один із найвідоміших рабинів Раші (1040-1105 рр.), коли каже, що сонце вдень "іде туди на південь і обходить до півночі" (Екл. 1:6), а вночі проходить над куполом половину заходу і всю північ" (Раші до трактату Рош га-Шана 24а).

Рабейну Хананель пояснює світ мудреців так: "Вночі сонце проходить над небозводом із заходу на схід. А коли воно доходить до отвору, крізь яке світить усередину, настає світанок, доки сонце пробивається крізь товщу небозводу. Коли воно проб'ється і вийде на сторону, з якої люди можуть його бачити, воно негайно сходить над землею і осяює її, і ввесь день іде зі сходу на захід... те саме й на заході — сонце пробивається крізь товщу небозводу, і щойно воно проб'ється, то зірки одразу видніються" (Коментар до трактату Песах, 94б, що в Гемарі).

Як кажуть мудреці народів світу в трактаті Песах, твердь обертається із закріпленими на ній сузір'ями. Втім, принаймні в одному місці наводяться дві точки зору: 1) зірки рухаються, а твердь нерухома; 2) твердь рухається разом із зірками. У деяких місцях Талмуд стверджує множинність світів, а також небес — два або більше. Згадується так само, що одне з небес — це ракіа, тобто фірмамент, і на ньому закріплені сонце, місяць і зірки.




Більше про рух сонця навколо землі можна прочитати в книжці доктора Натана Сліфкіна, сучасного рабина і директора Біблійного природничого музею в місті Бейт-Шемеш, Ізраїль, під назвою The Sun's Path at Night ("Стежка Сонця вночі") англійською мовою.

Вживання терміну ракіа в рабиністичних писаннях можна дослідити ґрунтовніше на сайті sefaria.org англійською або івритом. Ось результати пошуку слів rakia i firmament (клацнути).

Більше інформації про невідповідність поглядів рабинів, як і самої Тори, науці можна знайти на цьому сайті (клацнути), який має російську та англійську версії.

Також тим, хто читає англійською, дуже раджу прочитати статтю Орена Фасса "Моя зустріч із фірмаментом" (My Encounter with the Firmament), де автор розповідає про проблеми, з якими він зіткнувся, піднявши тему тверді під час навчання в єшиві — єврейському вищому релігійному навчальному закладі, де вивчають Усний Закон, головним чином Талмуд.

Так само варто прочитати статтю у Вікіпедії Космологія в юдаїзмі та її англійську версію Biblical cosmology.

Перейти до наступної статті "Чи знав пророк Ісая, що Земля сферична?" або до попередньої.