Твердь небесна. Частина 12. Біблійна космологія
У цій статті поговоримо про твердь небесну в Книзі Еноха — апокрифічному творі ІІ-І століття до н.е., який не ввійшов у канон Біблії, проте до остаточного сформування канону його вважали авторитетним джерелом багато ранніх християн. Зокрема, є чимало алюзій на Книгу Еноха в Новому Завіті.
Дослівна цитата з Книги Еноха 1:9 міститься в Посланні Юди (тут посилання на російський переклад Книги Еноха):
"Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: "Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники" (Юди 1:14-15).
Очевидно, що автор послання, який називає себе Юдою, сприймав цей твір на́тхненим Словом Божим поряд з іншими книгами Старого Завіту. Канон, як відомо, тоді ще не був сформований. Бачимо, що Юда вважає автором цієї апокрифічної книги самого Еноха ("звіщав був Енох"), який згідно з Книгою Буття 5:1-18 був "сьомий від Адама". Крім цієї безпосередньої цитати (яка починається зі слів "Ось іде..."), Юда згадує суперечку архангела Михаїла з дияволом про тіло Мойсея, що також може мати стосунок до Книги Еноха, як і до іншого апокрифа під назвою Вознесіння Мойсея. Зазначу, що в канонічних книгах Старого Завіту ця історія не описана.
Серед інших уривків, які містять алюзії на Книгу Еноха, можна виділити 2 Петра 2:4-5:
"Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд; і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних..." (2 Петра 2:4-5).
Книга Еноха, на відміну від Книги Буття, безпосередньо пов'язує діяльність упалих ангелів з Ноєвим потопом, який був потрібний для того, щоб винищити спільне потомство цих ангелів з "дочками людськими" — нефілімів. Бог судить грішних ангелів і наказує архангелу Михаїлу:
"...міцно зв'яжи їх під пагорбами землі на сімдесят pодів до дня сyду над ними і до закінчення pодів, поки не звеpшиться останній сyд над усією вічністю. У ті дні їх кинуть в огненнy безодню; на мyкy і в кайдани вони бyдyть ув'язнені на всю вічність" (Еноха 10:12-13).
Поміж іншим, цікавий також той факт, що словосполучення Цар над царями та Господь над панами, які вживаються три рази в Новому Завіті, не трапляються ніде у Старому Завіті, проте в Книзі Еноха вони є (Еноха 9:4).
Але зараз нас передусім цікавить космологія, представлена в цій старовинній праці. Тож до цього й перейдемо:
"І я бачив сховища всіх вітрів, і бачив, як ними Він прикрасив усе творіння, і я бачив підстави землі.
І я побачив наріжний камінь землі. І побачив чотири вітри, які носять землю та основи неба.
І я бачив, як вітри простягаються на висоту небес, і як вони носяться між небом і землею; вони — стовпи небес.
І я бачив вітри, які обертають небо, які несуть круг сонця і всі зірки до заходу.
І я бачив вітри на землі, які підтримують хмари, і бачив шляхи ангелів. І я побачив на кінці землі підстави неба" (Еноха 18:1-5)
Цей уривок містить певні слова і фрази, які можна знайти в Біблії, зокрема "чотири вітри" та "підстави землі". На краю землі, як бачимо, на підставах розташована небесна твердь. Порівняйте з цим віршем:
"І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба" (Марка 13:27).
Бачимо тут, що десь там на краю землі, за океаном, небо лежить на своїх підставах. На око це так і сприймається: за горизонтом мусить бути місце, де небо торкається землі.
"І ось перший закон світил: світило, зване сонцем, сходить у небесній брамі на сході, а сідає в західній небесній брамі.
І я побачив шість брам, з яких сходить сонце, і шість брам, в які заходить сонце, і місяць також сходить і заходить у брами, і поводирів зірок разом з тими, кого вони ведуть. Їх шість на сході і шість на заході, всі на своєму місці, одне поряд з іншим; і є багато вікон на південь і північ від цих брам.
І спочатку сходить більше світило, зване сонцем, і його круг подібний до круга неба, і воно цілком сповнене вогню, який дає світло й тепло" (Еноха 72:2-4).
І тут бачимо те, про що говорилося в попередніх статтях: сонце рухається навколо землі, сузір'я також переміщаються по небу, "круг неба" (як в Йова 22:14), сонце проходить через "вікна" у тверді небесній.
На окрему статтю заслуговує аналіз новозавітних послань у світлі Книги Еноха. Ідеться насамперед про листи Юди та 1-е і 2-е Петра. А поки що можна відзначити помітний вплив Книги Еноха на ранню Церкву. Бачимо так само, що в цій книзі яскраво виражені давні погляди євреїв на будову світу.
Перейти до наступної статті "Космологія отців Церкви та реформаторів" або до попередньої статті.
Малюнок "Стародавня єврейська концепція всесвіту"
Коментарі
Дописати коментар