Космологія отців Церкви та реформаторів

Твердь небесна. Частина 13. Біблійна космологія

Оріген, визначна фігура в історії ранньої Церкви, пише в "Гоміліях на Буття", с. 48-49:

"Хоча Бог перед тим уже створив небеса, тепер він створює твердь. Бо він спершу створив небо, про яке сказав: "небеса — мій престол". Але після того він робить твердь, а це фізичне небо. Бо кожний фізичний об'єкт, безсумнівно, твердий і міцний; і саме тому вона "відділяє воду, що над небом, від води, що під небом". А це небо, тобто твердь, матеріальне".

Оріген розділяє небо, яке Бог створив у Бутті 1:1, вважаючи його місцем "духовним", місцем, де перебуває Бог та його ангели, і небо фізичне з Буття 1:7-8, яке відділяє верхні води від нижніх. Далі Оріген уподібнює ці два неба до людини, яка складається з тіла і духа або, за термінологією Писання, "людини внутрішньої" та "людини зовнішньої". (Посилання на англійський переклад книжки тут).

Мабуть, найвпливовіший, богослов ранньої Церкви, Августин, також алегоризує "твердь" у своїй "Сповіді", с. 274-275:

"І хто ж, як не Ти, Господи, розпростер над нами небосхил поваги у Твоєму Божому Письмі? "Бо небо скрутиться, як книжка", а тепер воно розтягається над нами, як шкура. Однак ще вища повага Твого Божого Письма, відколи спочили в смерті смертні, через яких Ти нам розділив його. І Ти знаєш. Господи, Ти знаєш, яким чином Ти зодягнув у шкуру людей, коли через гріх вони стали смертними. Отже, Ти розтягнув, як шкуру, небосхил своїх святих книг".

Августин уподібнює небосхил (твердь) до Святого Письма. У самому Святому Письмі небосхил прирівнюється до розгорненого сувою (книжки). Коли перші люди згрішили, Бог покрив їх шкурами тварин. Августин ототожнює шкури зі "святими книгами", які покривають грішних людей. Він пише далі:

"Я вірю, що є інші води над цим небосхилом; води невмирущі й відділені від земної тлінності. Нехай величають Тебе ті надземні воїнства ангелів, воїнства, яким не треба оглядати цього небосхилу, ані вчитися Твого слова читанням! Вони раз у раз бачать Твоє обличчя й читають у ньому без послідовності складів у часі, читають те, чого хоче споконвічна воля".

Ангелам не треба "оглядати небосхилу", тобто читати Писання. Вони на власні очі бачать Бога там, над небосхилом. Люди ж не мають такої можливості, тому повинні читати Біблію, щоб пізнати Бога. Августин переводить уривки Писання, в цьому випадку з Буття 1, у матеріал для молитви. Саме в цьому і є задум "Сповіді". Однак, це очевидно, що за алегоричною твердю (Словом) стоїть твердь реальна в його розумінні. Зауважу також, що в давнину ніхто не тлумачив "простягнуте небо" (Ісаї 40:22; 42:5) як "розтягнений космічний простір", що роблять сучасні креаціоністи. Такий спосіб тлумачення аж ніяк не сумісний з образом розгорненого намету або сувою. Підхід креаціоністів добре описує українське прислів'я "Тягли ведмедя до меду та урвали вуха, тягли ведмедя від меду та урвали хвіст".

Ще один відомий мислитель ранньої Церкви, Афанасій, пише:

"Сонце обертається разом з усім небом, і міститься в ньому, а поза небесним кругообігом не могло б навіть існувати. Місяць та інші зірки свідчать про те, що допомагає їм сонце. Очевидно так само, що й земля дає плоди не без дощів, а дощ не може падати на землю без сприяння хмар, і хмари ніколи не з'являються самі та не утримуються без повітря, і повітря нагрівається не само собою, але від ефіру, а світлим воно робиться, коли осяяне сонцем. Джерела й річки утворюються не без землі; земля не сама на собі утверджена, але поставлена на водах, і тримається якимись зв'язками в середині всесвіту; море та великий океан, що оточує всю землю, урухомлюються вітрами, і спрямовуються, куди понесе їх сила вітрів..." (Слово проти язичників, пункт 27; посилання на російський переклад).

"Бо порухом і силою божественного Слова Отцевого, яке керує всім і головує над усім, у всесвіті обертається небо, рухаються зірки, світить сонце, місяць іде своїм колом, освітлюється сонцем повітря, зігрівається ефір, дмуть вітри..." (Слово проти язичників, пункт 44).

І ще декілька цитат діячів Реформації, які не сприйняли ідей Миколая Коперника. Мартін Лютер оцінив погляди Коперника як революційні. Він не міг їх прийняти, бо ті суперечили його здоровому глузду та його тлумаченню Біблії. У відповідь на публікацію Commentariolus ("Малий коментар"), що з'явилася за десять років до основної праці Коперника De Revolutionibus ("Про обертанння небесних сфер"), Лютер висловився так:

"Говорять про нового астролога [Коперника], який хоче довести, що земля рухається і ходить по колу, а не небо, сонце, місяць; так, якби хтось рухався в кареті чи кораблі і думав, що сидить нерухомо і відпочиває, поки земля й дерева ходять і рухаються. І от у чому річ: коли хтось хоче бути розумним, то мусить вигадати щось особливе, і зробити це він має краще за всіх! Дурень хоче повернути все мистецтво астрономії догори дриґом. Проте, як говорить нам Святе Письмо, Ісус Навин наказав сонцеві стояти на місці, а не землі" ("Tischreden").

"Ми, християни, повинні відрізнятися від філософів [астрономів] у тому, як ми думаємо про причини цих речей... Те саме з явищами та ефектами, які виникають у повітрі, коли зірки начебто падають, коли ореоли, райдуги і подібні до них події стаються в повітрі тощо. Мойсей називає "небесами" всю ту масу води, по якій переміщаються зірки й планети, як і найвища ділянка повітря. Але схема сфер була продумана пізнішими людьми з навчальною метою. Писання нічого не знає про них і просто говорить, що Місяць, Сонце й зірки були розміщені не в окремих сферах, а в небесній тверді (під і над якою є води), щоб їм бути ознаками майбутніх подій, як ми знаємо з досвіду, що затемнення, великі сполучення планет і деякі інші явища відбуваються в повітрі" (Лекції з Книги Буття, т. 1).

Жан Кальвін теж категоричний у своїх поглядах:
"[Християнин не повинен іти на компроміси, затьмарюючи різницю між добром і злом, а повинен уникати помилок] тих мрійників, які мають дух гіркоти та суперечливості, які перечать усьому і перекручують порядок природи. Ми побачимо тих, хто не лише спроневірився в релігії, але в усьому виявляє свою потворну природу, хто скаже, що не сонце рухається, але земля зміщується і повертається. Коли ми бачимо такі розуми, то мусимо визнати, що ними володіє диявол, і що Бог ставить їх перед нами як дзеркала, щоб утримати нас в його страху. І це так з усіма, хто сперечається з чистої злоби і радо показує свою необачність. Коли їм скажуть: «Це гаряче», — вони відкажуть: «Ні, воно власне холодне». Коли їм покажуть чорний предмет, вони скажуть, що він білий, і навпаки. Так само як людина, яка говорить, що сніг чорний; і, хоч його всі сприймають і знають білим, вона однаково бажає заперечити цей факт. І так воно є, що ті божевільні намагаються змінити природний порядок, а надто засліпити свої очі і здурити свої почуття" (Проповідь з 1-го до Коринтян 10:19-24, Calvini Opera Selecta, Corpus Refomatorum, том 49, 677).

Філіпп Меланхтон, товариш Лютера, пише: "Очі — свідки того, що небо обертається впродовж двадцяти чотирьох годин. Але певні люди, чи то з любові до новизни, чи то проявляючи винахідливість, зробили висновок, що земля рухається; і вони стверджують, що ні восьма сфера, ні сонце не переміщаються" (З трактату "Елементи фізичної науки").

Отже, можна підсумувати ці цитати. Отці Церкви були людьми свого часу і тлумачили Писання відповідно. Вони не бачили в Біблії планету Земля, яка вільно плаває в безмежному космічному просторі, що приписують Святому Письму сучасні креаціоністи. Реформатори були ревнителями віри і скептично поставилися до відкриттів Коперника. Їхню позицію можна порівняти зі скептицизмом сучасних креаціоністів, які відкидають теорію еволюції та загальноприйнятий вік Землі і вірять, що нашій планеті всього 6 000 років, що люди жили разом з динозаврами і так далі. Це прояв такого самого скептицизму щодо наукових теорій та відкриттів.

З іншого боку, сьогодні серед християн і любителів теорій всесвітніх змов значного поширення набула віра в плоску Землю. Плоскоземельники об'єднуються в різні товариства, організовують конференції, намагаються спростувати твердження науки. Прикладом може бути Філіп Стеллінгс, засновник Біблійного товариства плоскої Землі. На його блозі є значно більша підбірка цитат із праць Отців Церкви на тему космології. Ознайомитися можна тут (англійською). Окрім плоскої Землі, Стеллінгс — прихильник ідей теономії (впровадження біблійних законів у державне судочинство) та кінізму (незмішання рас).

Насамкінець зазначу, що деякі церковні діячі в історії обстоювали Землю сферичної форми. До таких належать, наприклад, Беда Преподобний і Тома Аквінський. Проте ці представники Церкви дотримувалися своєї позиції не на підставі текстів Біблії, а на підставі здобутих наукових знань.

Перейти до наступної статті "Що таке третє небо?" або до попередньої.

Середньовічний мандрівник просуває голову крізь твердь небесну.

Гравюра невідомого художника, який нібито жив у середньовіччі; із книги Камілла Фламмаріона 1888 р.; розфарбував Г'юґо Гайкенвельдер у 1998 р.