Твердь небесна. Частина 14. Біблійна космологія
Апостол Павло пише в Другому посланні до Коринтян 12:2: "Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба".
Практично всі дослідники Писання сходяться на тому, що Павло говорить тут про себе. Імовірно, йдеться про видіння, яке він пережив. Що ж це за "третє небо", на якому він побував?
Ось що пише Дуґлас Вард на християнському ресурсі The Voice ("Голос"):
"Євреї того часу не мали наукових знань, які ми сприймаємо як належне, тому вони не думали про світ по-науковому. Натомість вони намагалися концептуалізувати світ, відштовхуючись від того, що знали, і зазвичай вони описували його візуально. Отже, міркуючи про всесвіт, вони сконструювали багатошаровий світ, подібний до великої цибулі, складений з різних шарів із фізичним світом, де живуть люди, в центрі. Ці шари у Старому Завіті називали "твердь" або "шамаїм" (небеса, небо), а в Новому Завіті — "небеса". Є багато інших позабіблійних книг і творів, в яких також описані ці шари. Цю модель використовували аж до середньовіччя (1400-і рр.), коли Данте написав про різні рівні неба і пекла.
Найчастіше ця модель складалася із семи небес, але в кількох творах мовиться тільки про три шари. Незважаючи на те, що кількість шарів була різна, ці моделі всесвіту мали деякі спільні риси. Найнижче небо, ядро "цибулі" — це видимий фізичний світ, який можуть бачити всі люди. У більшості цих моделей друге небо складається з води, великого моря і тверді, що відділяє землю від небесних істот. Ця вода, яка оточувала землю, стала загальним символом хаосу та безладу, які загрожували поглинути світ. І часто ці води розуміли як зібрані на майбутній суд, коли їх знову спустять, щоб знищити неправедних. Однак третє небо було поза людським зором. Це було житло Бога та його небесних істот, яких він посилав захищати Ізраїль і праведних. Тож, коли Павло стверджує, що бачив воскреслого Христа, він описує свій досвід такими мовними засобами, які він та інші могли зрозуміти. У цьому культурному контексті він міг припустити, що Бог узяв його до місця, де можна було побачити духовних істот і воскреслого Христа".
"У неканонічній Другій книзі Еноха третє небо описане як місце "між тлінністю й нетлінністю", в якому росте Дерево життя, місце, "де Господь спочиває, коли підіймається в рай" (розділ 8). Два джерела на "третьому небі" — одне з молока, а друге з меду — разом з двома іншими — з вина та оливи — стікають у райський сад (вірш 6)" (зі статті Third Heaven в англійській Вікіпедії).
Згідно з ісламською традицією, Мі'радж Мухаммеда (сходження крізь небеса) включав у себе вхід на "третє небо" в супроводі ангела Гавриїла, коли він зустрів Йосипа (з Книги Буття), який тепло його прийняв.
Про космологію в Корані поговоримо в наступній статті. Та оскільки тут мова йде про шари небес, цей вірш буде доречний:
"і спорудили над вами сім твердинь..." (Коран, сура 78:12).
Сім твердинь тут — це сім небес над людьми, тобто над землею. До речі, поширений вислів "бути на сьомому небі від щастя" походить саме від давніх космологічних уявлень:
"Ми часто так говоримо про велику радість, але не всі знають, звідкіля взявся цей вислів і що саме він означав колись. А вислів цей дуже давній. Ще Аристотель, великий грецький учений і філософ IV ст. до н. е., вжив його в творі «Про небо». Пояснюючи, як влаштоване небесне склепіння (у давнину гадали, що небо — це тверда шкаралупа, яка накриває землю), Аристотель висловив нову для того часу думку: небо — це сім непорушних кришталевих півкуль, ніби вкладених одна в одну. До кожної небесної «сфери» прикріплені зірки й планети. Сьоме небо — найвище. Отже, уявляти себе на сьомому небі — те саме, що бути на вершині щастя". (Джерело тут)
А на цій картинці можна побачити, яким уявляли собі всесвіт вавилоняни:
Трьох'ярусний всесвіт
[Згори вниз: води хаосу; ярус 1 — три неба; ярус 2 — земля; ярус 3 — араллу (як шеол чи гадес у пізньому Ізраїлі та Греції; води над і під землею]
Коментарі
Дописати коментар