Твердь і потоп

Твердь небесна. Частина 4. Біблійна космологія

Заява: небесні отвори — це всього-на-всього образна мова.

Коротка відповідь: для біблійних авторів небесні отвори були реальні, а в переносному значенні вони вживаються в інших місцях.

У перших трьох частинах цієї серії ми ознайомилися з поняттям тверді небесної, зосередившись на першому розділі Книги Буття. Гебрейське слово ракіа (твердь) після першого розділу більше в Бутті не вживається, проте в усім відомій історії про потоп ми таки стикаємося з поняттям тверді без його безпосереднього опису. У 7-му розділі Буття читаємо:

"Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, — цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори" (Буття 7:11).

У перекладі Хоменка сказано "небесні загати розімкнулись". Слово загати вжите і в перекладі Турконяка. Розтвір — це те саме, що отвір; загата — споруда для затримання води. Друге краще передає значення самої концепції. Оскільки твердь — це суцільна конструкція у вигляді півкулі, над якою була вода, то для того, щоб ця вода могла вилитись на землю, потрібні були отвори. Отвори були загачені або перекриті, поки Бог не наслав потоп на землю. У більшості англійських перекладів ужито слово windows (вікна). Отже, вікна відчинились і вода хлинула на землю. Дощ ішов 150 днів, вода покрила гори, а після того "закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився" (Буття 8:2).

Сучасний читач, не знайомий з античним поняттям тверді, може подумати, що це всього-на-всього образна мова, але для стародавніх семітів це було не так. І Біблія не дає нам підстав сприймати загати в переносному значенні, коли йдеться про опис потопу. І отвори в небі, і джерела безодні були цілком реальні для людей того часу. Креаціоністи, до слова, відповідаючи на запитання "Куди поділась уся вода після потопу?", відповідають, що вона вернулася в "джерела безодні". Тобто вони сприймають їх як щось буквальне. Чого б тоді "небесним загатам" бути образними? Отвори в небі були не лише для води, але й, наприклад, для сонця, яке з'являється на сході, зникає на заході, а тоді знову йде на своє місце. Мудреці Ізраїля віками намагалися з'ясувати, яким шляхом воно вертається на схід. Ця тема варта окремої статті (див. "Єврейські рабини про твердь небесну").

На небесні отвори натрапляємо в Біблії ще два рази у книгах пророків. І вже тут стикаємося з переносним, а не буквальним значенням цього поняття:

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте", — промовляє Господь Саваот: "чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?" (Малахії 3:10).

"І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли..." (Iсаї 24:18).

Пророки Малахія та Ісая говорять про протилежні за характером речі: перший — про радісне, другий — про сумне. Малахія говорить про "небесні отвори" для благословінь, а Ісая про "розтвори згори", з яких виливається гнів Божий. Обидва випадки містять алюзію на потоп у Книзі Буття. Пророки беруть за основу для своїх метафор отвори в небі, з яких лився дощ у дні Ноя. Ці біблійні автори вірять у реальну твердь і використовують її як образ. Через "розтвори згори" в Ісаї так само здійснюється суд Божий, але тепер без води. У 9-му розділі Буття Бог обіцяє більше не нищити світ водою і укладає завіт з Ноєм, ознакою якого служить веселка:

"І Бог промовляв: "Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка" (Буття 9:12-14).

Перейти до наступної статті "Що сталося з твердю після потопу?" або до попередньої.

Малюнок Гурєва Г. А.

"Біблійна картина всесвіту, що вельми нагадує уявлення про світ стародавніх вавилонян. Земля спочиває на стовпах і оточена "нижніми водами". Над нею розташоване тверде небо, яке утворює небесний океан — "горішні води". До "тверді" прикріплені світила; в ній також є "віконця", з яких ллється дощова вода, коли вони відчинені" (Системи світу, Гурєв Г.А.).