Книзі Йова, мабуть, найчастіше приписують неймовірні, зважаючи на час її написання, наукові факти. Прикладом можуть бути такі рядки: "Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?" (Йова 38:31)... Сьогодні ми знаємо: через те, що зірки, які формують сузір'я, рухаються в різних напрямках з величезними швидкостями, форма сузір'їв, що спостерігається із землі, згодом змінюється. Особливо це стосується найбільших сузір'їв типу Оріона. Але, згідно з відкриттям британського астронома Фреда Гойла (1915-2001), видимі з Землі обриси сузір'я Плеяди залишаються практично незмінними протягом тисячоліть. Як могло бути відомо близькосхідним скотарям 4000 років тому, що Плеяди ("Волосожар") "зв'язані" в єдиний "вузол", а Оріон жодними зв'язками не обтяжений?" (Сергій Головін).
Насправді ж сучасна астрономія в Книзі Йова — видавання бажаного за дійсне. Апологети нав'язують Біблії те, чого вона не говорить, і тлумачать її з перспективи сучасної науки (пояснення post hoc). Такий підхід передбачає виривання віршів з текстуального та історично-культурного контексту, що можна побачити і в цьому прикладі. У контексті 38-го розділу Йова мова йде про те, що людина не встановлювала й не могла встановити сузір’я на їхні місця в небі, а Бог поводиться із зірками, як забажає: може зв’язати в сузір’я, а може розв’язати їх, щоб вони вільно плавали в небі на самоті.
Треба сказати, що сузір'я — річ суб'єктивна. Дивлячись на небо, ми мимоволі сполучаємо точки у вигляді зірок між собою, формуючи певний малюнок. І цей малюнок, по суті, існує тільки в нашій уяві. Проте візуально зірки лишаються на своїх місцях на небозводі, і ми не можемо цього змінити, а Бог, на думку автора, може. І автор це подає в поетичній формі, переносячи ознаки різних предметів на зорі. Ось, як звучить цей вірш (разом з наступним) у перекладі Гижі:
"Чи можеш ти зав'язати вузол Волосожарові і розв'язати віжки Оріонові? Чи можеш виводити сузір'я у свій час і вести Велику Ведмедицю з її дітьми?" (Йова 38:31-32).
Ні, ми не можемо ані зав'язати вузол Волосожарові, ані розв'язати віжки Оріонові, ані навіть повести Велику Ведмедицю з її дітьми... Що означає: ми не можемо зробити так, щоб ці сузір'я з'являлися на небозводі кожної ночі.
Існує інтерпретація цього вірша крізь призму пір року. І з огляду на те, що сама Біблія вказує мету існування небесних світил — бути "знаками, і часами умовленими, і днями, і роками" (Буття 1:14), — таке пояснення набагато правдоподібніше, ніж сила притягання між зірками в космосі. Джозеф Бенсон (1748 – 1821 рр.) вважає, що значення уривку "ясне":
"Хоч би яким було значення слів "Волосожар" та "Оріон", сенс яких серед учених є предметом дискусії, під першим, כימה, chimah, ми маємо зрозуміти знак, який з’являється на небі навесні, а під другим, כסיל, chesil, знак, який з’являється, коли сезон холодний і суворий; і ясне тлумачення уривку таке: чи вам під силу завадити чи то м’якій, чи то суворій порі року з’являтися регулярно? І літо, і зима йтимуть своїм ходом; Бог справді може змінити їх, коли забажає, може зробити весну холодною, і так зв'язати Плеяди (Волосожара — прим.) із зимовим теплом, і так розв'язати віжки Оріона, але ми не можемо".
Якщо поглянути на сусідні вірші в цьому розділі, стає очевидним, що високої науки тут нема: "Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?" (Йова 38:22-23). В уявленні давніх семітів, як і інших груп народів, десь на небі були сховища з водою, снігом чи градом. Це цілком відповідало їхній донауковій космології, де об'єкти природи підкоряються не фізичним законам, а духовним істотам, і самі мають ознаки живих предметів (чіткого поділу на живе й не живе не було). Хоча, хто його знає: може, й сюди кмітливі люди приплетуть якусь "ядерну фізику". Не здивуюсь. Один такий кмітливець знайшов чорні діри в апокрифічній Книзі Еноха:
"І я бачив там щось схоже на хмару, чого не можна було дізнатися, бо через глибину (цього місця) я не міг оглянути його; і я побачив вогняне полум’я, що яскраво палало, і там кружляли предмети, мов блискучі гори, і рухалися туди й сюди" (Еноха 108:3).
"І тут я бачив сім зірок небесних, разом зв'язаних у цьому місці, що були подібні до великих гіp і палали мовби вогнем" (Еноха 21:3).
Як бачимо, цілком можна прив'язати до цих віршів чорну, "схожу на хмару", діру, що поглинає зірки й "предмети", які палають вогнем. Проблема такого підходу в тому, що факти, виявлені в майбутньому, "вчитують" у подібні рядки і тлумачать їх по-новому. Попереднім поколінням такі тлумачення були невідомі, бо вони не випливають із прямого прочитання тексту, а думки автора з цього приводу спитати неможливо. Відповідно, відкривається широке поле для маніпуляцій текстом.
Що примітно, крім Біблії, так тлумачать і інші священні книги. Мусульмани заявляють, що в Корані чітко описаний розвиток ембріона в лоні матері. Індуїсти так само знаходять приховані наукові знання у Ведах. Ось, як пояснюють такі два вірші з Ріґведи на індуїстському сайті:
"Коли ти (бог Індра — прим.) укріпив на небі те сонце, яскраве світило,
Тільки тоді тобі підкорилися всі істоти" [Ріґведа 8:12:30]
Це означає "О Індро, встановивши потужне сонце, що освітлює все, ти підтримуєш контроль над усіма космічними тілами за допомогою сил взаємодії". Це демонструє, що всі сузір'я підтримуються і контролюються взаємною енергією.
"Савітар (бог — прим.) мотузками зв’язав землю, у (просторі) без опори він зміцнив небо.
Він подоїв повітряний простір, розбурханий, як жеребець..." [Ріґведа 10.149.1]
Це означає: "Сонце зв’язало Землю та інші планети за допомогою притягання і водить їх навколо себе так, наче дресирувальник водить навколо себе щойно взятих на дресуру коней, утримуючи їхні поводи".
І ще один приклад того, як Ведам приписують дивовижні знання: "Число 108 — священне на Сході, це атрибут бога Вішну — хранителя світу. У стародавніх Ведах воно вказує на будову світу. Дивно, але вчені з’ясували, що воно показує співвідношення діаметрів Сонця і Землі (діаметр Сонця приблизно в 108 разів більший за діаметр Землі — прим.), і ще відношення відстані від Землі до Сонця до діаметру Сонця (середня відстань між Землею і Сонцем у 108 разів перевищує діаметр Сонця — прим.). Рівність цих відношень збігається з точністю до 1%... Цікаво, звідки жерці Стародавньої Індії дізналися ці пропорції? І чи може це бути випадковістю?".
Малоймовірно, що для християнина будуть переконливі ці аргументи на користь Вед. Скоріше за все він не надасть їм великої ваги. Але стандарт доказів має бути для всіх однаковий, бо люди схильні шукати підтвердження своїм переконанням, нехтуючи інформацією, яка їм суперечить. Це називається підтверджувальне упередження. У згаданих випадках, перед тим як перетлумачувати поетичні тексти, треба спочатку навести переконливі аргументи на користь того, що цим давнім народам узагалі були відомі наукові концепції на зразок гравітації чи геліоцентризму. Натомість ми знаємо, що рабини дотримувались плоскоземельної моделі світу і обґрунтовували свою позицію Писанням.
Раджу також прочитати статтю про космологію в Книзі Еноха.
Коментарі
Дописати коментар